23 березня 2017 року Верховна Рада України прийняла Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо корпоративних договорів» (на базі проекту № 4470), який істотно розширює правове регулювання корпоративних договорів. Раніше законодавство містило лише згадку в ст. 29 Закону «Про акціонерні товариства» про можливість укладення такого роду договорів у випадках, якщо це передбачено статутом АТ. Новим же Законом надано можливість укладення корпоративних договорів в АТ і ТОВ (без прив'язки до положень статуту), а також регламентовано порядок їх укладення та їх зміст.
Ці зміни дають хороші можливості для усунення нинішніх і попередження майбутніх корпоративних конфліктів. Але, на жаль, в Законі не обійшлося без законотворчих казусів, здатних ускладнити його реалізацію. До того ж, далеко не всі питання, пов'язані з укладенням та виконанням таких договорів були в ньому реалізовані.
Нові можливості
Як було зазначено вище, відтепер корпоративні договори зможуть укладати між собою не тільки акціонери (такі договори і далі будуть називатися договорами між акціонерами), але і учасники (засновники) ТОВ (такі договори назвали договорами про реалізацію прав учасників (засновників) ТОВ). Таке право буде надано їм законом, і не буде залежати від положень статуту (тобто, від того, є там вказівка на таке право чи ні, як було раніше в АТ).
За умовами корпоративних договорів його сторони зможуть взяти на себе зобов'язання реалізовувати свої корпоративні права в спосіб, передбачений законом, та/або утриматися від реалізації таких прав. Ними можуть бути передбачені:
- обов'язок сторін голосувати на загальних зборах в спосіб, визначений договором;
- обов'язок сторін погоджувати придбання або відчуження частки/акції за заздалегідь визначеною ціною та/або в разі настання визначених у договорі обставин утримуватися від відчуження часток/акцій до настання визначених у договорі обставин;
- обов'язок сторін вчиняти інші дії, пов'язані з управлінням суспільством, його припиненням або виділенням з нього нової юридичної особи;
- умови або порядок визначення умов, на яких учасник/акціонер - сторона договору має право або зобов'язаний буде придбати або продати частки/акції товариства, і визначати випадки (які можуть залежати або не залежати від дій сторін), коли таке право чи обов'язок виникає.
Таким чином, в корпоративних договорах можна врегулювати ряд потенційних корпоративних конфліктів і «тупикових ситуацій», які можуть виникати між учасниками/акціонерами ТОВ/АТ. В першу чергу, це стосується ситуацій, коли прийняття будь-якого рішення загальними зборами або наглядовою радою є неможливим через відмінності позицій учасників/акціонерів, які володіють однаковою кількістю голосів (50/50).
Класичними способами вирішення такого конфлікту, які можуть бути передбачені в корпоративному договорі, є:
- «російська рулетка»: одна із сторін конфлікту відправляє інший повідомлення, в якому вказує ціну, за якою вона готова продати свої 50 % в компанії. Друга сторона, яка також володіє 50 %, отримавши таке повідомлення, має право або придбати частку/акції другої сторони, або продати свою частку (акції) другій стороні за ціною, вказаною в повідомленні;
- «техаський метод»: кожна сторона конфлікту відправляє посереднику запечатаний конверт, в якому вказується максимальна ціна, по якій ця сторона готова придбати частку/акції другої сторони. Той, хто запропонує більшу ціну, зобов'язаний буде купити частку/акції другої сторони, а та - продати її переможцю, який запропонував більшу ціну за ціною, вказаною в конверті переможця;
- «голландський аукціон»: кожна сторона конфлікту відправляє посереднику запечатані конверти, в яких вказується мінімальна ціна, по якій ця сторона готова продати свою частку/акції. Той, хто запропонує більшу ціну, зобов'язаний викупити частку / акції другої сторони, але за ціною, вказаною в конверті сторони, що програла.
Також корпоративними договорами може бути передбачено переважне право однієї зі сторін на придбання часток/акцій іншої сторони та/або інші випадки, коли сторона договору вправі або зобов'язана буде придбати або продати частку/акції товариства. Наприклад, право міноритарія при продажу мажоритарієм своєї частки/акцій третій особі вимагати викупу у нього його частки/акцій на тих же умовах, що запропоновані мажоритарій. Або, навпаки, обов'язок міноритарія продати свою частку/акції третій особі в разі покупки їм частки/акцій мажоритарія на тих же умовах, що будуть запропоновані мажоритарій, якщо третя особа захоче купити частку/акції міноритарія.
Корпоративними договорами можуть бути врегульовані й інші питання, пов'язані управлінням суспільством і голосуванням з певних питань. Наприклад, можна передбачити мораторій на голосування за розподіл прибутку до досягнення товариством певних фінансово-економічних показників або, навпаки, обов'язок голосувати за розподіл прибутку і виплату дивідендів. Можна узгодити додаткові в порівнянні з положеннями статуту умови призначення та звільнення директора і членів виконавчого органу товариства та/або додаткові умови для прийняття тих чи інших рішень.
Крім того, корпоративний договір може бути укладений між учасниками/акціонерами товариства і кредиторами товариства. За умовами такого договору, з метою забезпечення інтересів кредиторів учасники/акціонери зобов'язуються реалізовувати свої корпоративні права в спосіб, передбачений договором, або утриматися від такої реалізації. Зокрема, це може бути обов'язок:
- голосувати у спосіб, передбачений таким договором, на загальних зборах учасників/акціонерів товариства;
- узгоджено здійснювати інші дії, пов'язані з управлінням таким товариством;
- купувати або продавати частки/акції товариства за певною ціною або при настанні певних договором обставин або утримуватися від відчуження часток до настання визначених у договорі обставин.
Шляхи їх досягнення
Учасники/акціонери товариства та/або кредитори товариства, які бажають укласти між собою корпоративний договір, повинні зробити це в письмовій формі. При цьому рішення про укладення корпоративного договору, стороною якого є держава, яка володіє 25% і більше часток/акцій, має бути прийнято відповідним суб'єктом управління державною власністю.
Роботу над текстом договору бажано доручити юристам, які зможуть юридичною мовою викласти побажання учасників/акціонерів і запропонувати найкращі способи вирішення проблеми. При цьому вибираючи способи вирішення потенційних корпоративних конфліктів, варто враховувати передбачену законом заборону встановлювати в такому договорі обов'язок сторони голосувати відповідно до вказівок керівництва товариства, якщо стороною договору не є особа, що входять до складу такого керівництва.
Крім того, при розробці корпоративного договору варто враховувати, що корпоративний договір є обов'язковим тільки для його сторін. Для інших учасників/акціонерів і третіх осіб він не має юридичної сили. Тому порушення положень корпоративного договору не може бути підставою для визнання недійсним рішення загальних зборів, а договір, укладений учасником/акціонером всупереч положенням корпоративного договору, може бути визнаний недійсним тільки в тому випадку, якщо буде доведено, що друга сторона цього договору знала або могла знати про положення корпоративного договору.
Для захисту прав та інтересів сторін корпоративного договору можуть використовуватися інші, загальні цивільні способи забезпечення зобов'язань (напр., неустойка), і заходи цивільно-правової відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (напр., відшкодування збитків). Крім того, в разі порушення обов'язку сторони цього договору придбати або продати частку/акції за заздалегідь визначеною ціною та/або в разі настання визначених у договорі обставин, зацікавлена сторона договору може подати в суд позов про примусове виконання цього обов'язку шляхом зобов'язання сторони корпоративного договору придбати (продати) частку на умовах, визначених цим договором.
Коли проект договору буде готовий, потрібно буде відправитися до нотаріуса або іншої особи, уповноваженої засвідчувати підписи, і засвідчити дійсність підписів сторін корпоративного договору.
Інформація про укладення корпоративного договору повинна бути повідомлена товариству однієї зі сторін договору протягом трьох робочих днів з дати його укладення. У такому повідомленні обов'язково вказується термін його дії і сторони, а також інша інформація за бажанням сторін договору. Публічне акціонерне товариство повинно розкрити інформацію про наявність корпоративного договору в загальному порядку, встановленому для розкриття інформації про емітента.
Якщо в результаті укладення корпоративного договору особа отримує право визначати варіант голосування на загальних зборах акціонерів за акціями товариства і при цьому самостійно або разом з афілійованими особам отримує право на розпорядження 10, 25, 50 або 75% голосів, то воно додатково має повідомити товариство про це. Таке повідомлення повинно бути надіслано протягом 5 робочих днів після отримання відповідного права. До відправки такого повідомлення ця особа не може голосувати новими акціями.
Інформація про укладення договору і його зміст є конфіденційною, якщо інше не встановленого договором або законом.
Нові та старі проблеми
Але, на жаль, далеко не всі проблеми, пов'язані із застосуванням корпоративних договорів були вирішені новим законом. Зокрема, так і не було надано однозначну відповідь на запитання про те, чи можна корпоративними договорами врегулювати питання корпоративного управління інакше, ніж це передбачено законом і статутом.
Справа в тому, що свого часу, в рекомендаціях № 04-5 / 14 від 28.12.2007, Вищий господарський суд вказував на те, що питання корпоративного управління можна регулювати угоду між акціонерами, тільки у випадках, прямо передбачених законом.Такі угоди не можуть змінювати положень закону або статуту товариства, обмежувати права інших акціонерів. Якщо положення угоди суперечать цій вимозі, то вони можуть бути визнані судом недійсними.
Ще більш жорстку позицію зайняв Пленум ВСУ в постанові від 24.10.2008 № 13, зазначивши, що норми, які регулюють відносини між засновниками (учасниками) господарських товариств щодо формування їх органів, визначення їх компетенції, процедури скликання загальних зборів та визначення порядку прийняття рішень на зборах є імперативними, а їх недотримання є порушенням громадського порядку.
Виходячи з цього, є ризик, що поки інше не буде визначено законом, корпоративними договорами можна буде врегулювати тільки ті правовідносини, які законом і статутом не врегульовані або врегульовані диспозитивно. А це, звичайно, істотно знижує можливості застосування корпоративних договорів.
Також не було надано відповіді на питання про можливість підпорядкування правовідносин, які регулюються корпоративним договором, іноземному праву. Між тим, Пленум ВСУ в постанові від 24.10.2008 № 13 визнав нікчемними акціонерні угоди, що передбачають підпорядкування відносин з управління товариством іноземному праву і заборонив передавати корпоративні спори, пов'язані з діяльністю українських господарських товариств на розгляд міжнародним комерційним арбітражним судам.
Отже, в умовах відсутності в законі спеціальних норм з цього приводу, підпорядкування правовідносин, які регулюються корпоративним договором, іноземному праву, і далі буде незаконним.
Відсутні в законі і вимоги до деяких інших істотних умов корпоративного договору. Зокрема, про оплатність чи безоплатність, про дію договору після продажу однієї з його сторін своєї частки/акцій в товаристві, про наслідки неповідомлення товариства про укладення корпоративного договору. Ці та інші питання, пов'язані із застосуванням корпоративних договорів сторонам доведеться вирішувати самостійно.
Зате законодавець визнав за необхідне вказати на те, що дата набрання чинності корпоративного договору визначається цим договором (як ніби без цієї норми було б інакше).
Також неясно, чому законодавець дозволив укладати корпоративні договори тільки в АТ і ТОВ, і не передбачив таку можливість для інших видів господарських товариств (зокрема, для товариств з додатковою відповідальність і повних товариств).
Крім того, веселять і дратують одночасно деякі визначення, дані законодавцем. Наприклад, ось це тавтологічну визначення: «Договором про реалізацію прав учасників (засновників) товариства з обмеженою відповідальністю визнається договір про особливості реалізації прав учасників (засновників) товариства з обмеженою відповідальністю» .
Ці та інші недоліки, з одного боку, трохи псують загальне враження від закону. Але, з іншого боку, вони залишають простір для подальшого удосконалення законодавства, що регулює корпоративні договору, а також дають поживу для роздумів і роботу юристам, які будуть складати такого роду договору.
Висновок
Ухвалення законопроекту № 4470 дає можливості суттєво розширити сферу застосування корпоративних договорів і їх можливості. Це, в свою чергу, за наявності на те бажання учасників/акціонерів господарських товариств, створює інструменти для вирішення багатьох корпоративних конфліктів навіть незважаючи на деякі законодавчі недомовленості та огріхи.