Оскарження рішень контролюючих органів, на підставі яких була призначена перевірка та/або рішень, прийнятих за результатами перевірки, — одна з найбільш поширених практик в адвокатській діяльності. З такими справами доводиться стикатися постійно. Результативність такого оскарження залежить як від наявності правових підстав для цього, так і від обраного способу оскарження. Знати основи і способи оскарження варто не тільки юристам, а й підприємцям, щоб з одного боку знати, як можна захистити свої права, а з іншого — не будувати зайвих ілюзій щодо того чи іншого варіанту оскарження.
Підстави для оскарження
Підставами для оскарження законності призначення та проведення перевірки можуть бути процедурні порушення, допущені при її призначенні та проведенні. Зокрема:
- призначення планової перевірки підприємства, яке не включене до плану-графіку перевірок;
- призначення планової перевірки частіше, ніж це дозволено законодавством (планові перевірки можуть проводитися не частіше одного разу на рік або на кілька років в залежності від ризикованості підприємства відповідно до критеріїв, визначених Кабміном);
- проведення планової перевірки без попередження про її проведення;
- призначення позапланової перевірки з підстав, не передбачених законом або без зазначення підстав;
- недотримання вимог законодавства, що пред'являються до змісту наказу про призначення перевірки та/або направлення на проведення перевірки (вказівка неправильної назви підприємства або його адреси місцезнаходження);
- проведення перевірки щодо підприємства, що підпадає під дію мораторію на перевірки;
- ненадання службового посвідчення, копії наказу про перевірку та/або направлення на перевірку;
- відмова перевіряючих розписатися в журналі перевірок;
- порушення термінів проведення перевірок (порядку їх продовження);
- порушення порядку оформлення результатів перевірки.
Вищевказані порушення в більшості своїй є підставами для недопуску перевіряючих до перевірки. Якщо ж, незважаючи на ці порушення перевіряючі були допущені до перевірки, то домогтися позитивного рішення за результатами оскарження на підставі наявності цих порушень дуже складно. Хоча в деяких випадках, коли порушення є особливо грубимита/або очевидним (зокрема, при порушенні підстав для проведення перевірки, проведенні перевірок в період дії мораторію, порушення термінів проведення перевірки) це можливо.
Найчастіше ці порушення використовуються як додатковий аргумент на користь незаконності рішень, прийнятих перевіряючими за результатами перевірки. При цьому відповідні порушення, для того щоб вони мали доказову силу мають бути відповідним чином зафіксовані.
Набагато частіше предметом оскарження є не самі перевірки, а рішення, прийняті за їх результатами. При цьому оскарженню підлягають не тільки рішення про накладення штрафу чи інших санкцій, а й приписи про усунення виявлених порушень, невиконання яких може призвести до накладення санкцій.
Підстави для оскарження можуть бути самими різними в залежності від контролюючого органу, що здійснив перевірку, виду перевірки, встановлених за результатами перевірки обставин і застосованих санкцій. Найчастіше підставами для оскарження є або неправильно встановлені перевіряючими обставини, або невідповідність висновків, зроблених за результатами перевірки, встановленим обставинам і вимогам законодавства.
Результативність такого оскарження залежить від законності та обґрунтованості відповідних рішень, а також наявності у підприємця документів, що підтверджують його правоту. Допомогу в складанні останніх він також може отримати від юристів, в тому числі постфактум (після перевірок).
Способи оскарження
Оскарження перевірки і її результатів можливо в позасудовому (адміністративному) і судовому порядку (див. Таблицю).
| Спосіб оскарження: | Позасудовий | Судовий | |
|---|---|---|---|
| По КпАП | По КАСУ | ||
| Сфера застосування: | Будь-яке рішення контролюючого органу | Оскарження постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності | Оскарження рішень про накладення адміністративно-господарських санкцій |
| Вартість оскарження: | Безкоштовно: державні збори за подачу скарги, як правило, відсутні | Безкоштовно: судовий збір за подачу скарги платити не потрібно | Платно: судовий збір в розмірі 1,5% від ціни майнового позову, але не менше 1 МЗП, а за подачу майнового позову ФОП або фізособою — 1% ціни позову, але не менше 0,4 МЗП та не більше 5 МЗП. За немайнову позов — 1 МЗП для юросіб і 0,4 МЗП для ФОП і фізосіб |
| Строки розгляду: | 1,5 — 2 місяці з дати подачі скарги (для кожної з інстанцій) | 1-2 місяці з дати подачі скарги (для кожної з інстанцій) | від 3 місяців до року (для перших двох інстанцій) |
| Трудовитрати: | Середні | Вище середнього | Високі |
| Ефективність: | Низька | Середня | Висока |
Позасудовий порядок оскарження передбачає подачу скарги вищестоящому контролюючому органу (відповідному центральному органу виконавчої влади або, в передбачених законодавством випадках, — його обласному управлінню). У деяких випадках (напр., під час податкової перевірки) така скарга повинна бути подана у встановлений законодавством термін.
Перевагою позасудового порядку оскарження є те, що за подачу і розгляд відповідної скарги підприємцю, як правило, не потрібно сплачувати жодних державних зборів і платежів. Крім того, до самої скарги висуваються куди менш серйозні вимоги, ніж до позову, а термін їх розгляду — порівняно невеликий.
Недоліком позасудового порядку оскарження, який перекреслює більшість його достоїнств, є вкрай низька його результативність. Вищі органи дуже рідко скасовують рішення своїх підлеглих, навіть коли порушення з їхнього боку очевидні. Тому такі скарги подаються переважно для затягування процесу стягнення санкцій і виграшу часу для підготовки справи до суду.
Судовий порядок оскарження залежить від того, які санкції були застосовані до суб'єкта господарювання.
Якщо за результатами перевірки щодо підприємця буде складено протокол про адміністративне правопорушення, за результатами розгляду якої винесено постанову про притягнення особи до адміністративної відповідальності, то відповідну постанову підлягає оскарженню в суді за правилами, встановленими Кодексом про адміністративні правопорушення (КпАП).
Розгляд скарг на постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності здійснюють місцеві районні, міські та/абоміськрайонні суди загальної юрисдикції. Термін подачі таких скарг — 10 днів з дати винесення відповідної постанови.
Приємною особливістю такого судового оскарження є відсутність необхідності сплати судового збору за подачу відповідних скарг. Крім того, в цьому випадку існує ряд можливостей для скасування прийнятої постанови з формальних підстав, що виключає можливість провадження у справі про адміністративне правопорушення (напр., порушення термінів накладення адміністративного стягнення: 2 або 3 місяці з дня вчинення або з дня виявлення).
Постанова судді, прийнята за результатами оскарження постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності, може бути оскаржена в апеляційному порядку. У суді касаційної інстанції постанови суду за результатами розгляду таких справ оскарженню не підлягають.
Якщо ж за результатами перевірки щодо особи буде складено подання про усунення виявлених порушень, податкове повідомлення-рішення, рішення про стягнення з особи фінансово-господарських санкцій (штрафу, пені) або інше аналогічне рішення, то воно може бути оскаржене в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства.
В цьому випадку для оскарження відповідних рішень потрібно готувати вже не скаргу, а адміністративний позов. Розглядають такі позови окружні адміністративні суди. Термін подачі позову — 6 місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про прийняття оскаржуваного рішення (для податкових повідомлень-рішень — 3 роки), а в разі використання досудового порядку врегулювання — один місяць з дня одержання результатів розгляду позасудових скарг.
За подачу адміністративного позову необхідно буде сплатити судовий збір.
Відповідно до Закону «Про судовий збір» за подання юридичною особою в адміністративний суд позовів майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5% від ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної зарплати, а за подачу позовів майнового характеру ФОП або фізичною особою — 1 % ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати. За подачу позову немайнового характеру юридичною особою або ФОП судовий збір в розмірі 1 розміру мінімальної заробітної плати, а фізособою — 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.
При цьому податкові повідомлення-рішення, а також рішення інших контролюючих органів про накладення штрафних санкцій суди в більшості випадків розглядають як майнові позови. Відповідно, за подачу таких позовів потрібно платити 1,5% (для юросіб) або 1% (для ФОП і фізосіб) від суми нарахованих зобов'язань і / або штрафних санкцій.
Приємною особливістю адміністративного процесу є те, що в рамках такого процесу саме контролюючий орган як суб'єкт владних повноважень повинен доводити правильність прийнятого рішення. Але це не означає, що підприємство може не подавати ніяких доказів для доведення своєї правоти. Навпаки, такі докази подавати потрібно, оскільки кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається. Але тягар доведення, що лежить на контролюючому органі, також можна використати на свою користь.
Постанова суду, прийнята за результатами оскарження адміністративного позову може бути оскаржена як в апеляційному, так і в касаційному порядку. Але за подачу таких скарг також доведеться платити судовий збір (110% і 120% від ставки, сплаченої при подачі первинного позову відповідно).
Висновки
Оскаржувати рішення контролюючих органів, на підставі яких була призначена перевірка та/або рішення, прийняті за результатами перевірки, має сенс, якщо для цього є правові підстави та/або якщо це необхідно для того, щоб відтягнути момент, коли необхідно буде сплатити відповідну суму штрафних санкцій або виконати приписи, встановлені контролюючим органом.
Результатом оскарження перевірки може бути повне скасування незаконної перевірки і її результатів, часткове скасування результатів перевірки або ж відмова в задоволенні скарги (позову). Залежить цей результат від багатьох факторів, головними з яких є обґрунтованість правової позиції у справі та вміння донести її органу, що розглядає спір.