З прийняттям у 2011 році Податкового кодексу України (далі - ПК) в Україні була впроваджена процедура реєстрації податкових накладних ПДВ у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН).
Спочатку реєстрації підлягали лише податкові накладні з великою сумою ПДВ(1 000 000 грн). Але всього за рік після набрання чинності ПК сума ПДВ, за наявності якої податкова накладна підлягає реєстрації в ЄРПН, знизилася до 10 000 грн. З 2015 ж року обов'язковій реєстрації будуть підлягають усі податкові накладні, незалежно від зазначеної в них суми ПДВ. Без такої реєстрації отримати податковий кредит покупці товарів і послуг, що обкладаються ПДВ, не зможуть.
Сама по собі реєстрація податкових накладних в ЄРПН вже не є серйозною проблемою для платників ПДВ. Зрештою, укласти з податковою інспекцією договір про надання звітності засобами електронної пошти та навчиться реєструвати податкові накладні в ЄРПН за допомогою відповідного програмного забезпечення нескладно і майже не вимагає витрат (хіба що витрати на комп'ютер та Інтернет). Проблемним є те, що виконання цих процедур на практиці ще не гарантує того, що виписана відповідно до вимог законодавства платником ПДВ податкова накладна буде зареєстрована.
На біду платників податків, податкові органи досить часто неправомірно відмовляють в реєстрації податкових накладних, складених за формою та у строки, встановлені законодавством. Підставою для такої відмови найчастіше служать нібито недостовірні дані щодо місцезнаходження платника ПДВ. А саме, невідповідність місцезнаходження платника ПДВ, зазначеного в податковій накладній, його фактичному місцезнаходженню.
Відмовляють в реєстрації податкових накладних на такій підставі всім тим платникам податків, які з якихось причин потрапили в немилість податковим органам. Крім того, на цій підставі також анулюють реєстрацію платника ПДВ і відмовляють в прийнятті заяви про реєстрацію платником ПДВ. Але такі рішення, як правило, приймаються податківцями абсолютно незаконно і безпідставно і тому у платників податків є шанс захистити свої права як в адміністративному порядку, так і в суді.
Чому податкова не права?
Відповідно до положень ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (далі - Закон про держреєстрацію) якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - ЄДР), були внесені до нього, то такі відомості є достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою. Тобто, на законодавчому рівні закріплена презумпція достовірності відомостей ЄДР, в тому числі тих, що стосуються місцезнаходження юридичної особи.
Спростувати цю презумпцію податкові органи можуть тільки у порядку, встановленому розділом ХІІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Мінфіну від 09.12.2011 № 1588 (далі - Порядок № 1588), і ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» з урахуванням положень наказу ДПАУ від 17.05.2010 № 336.
Для цього, згідно з вимогами Порядку № 1588, вони повинні не тільки провести відповідну перевірку місцезнаходження юрособи і, за відсутності платника податків за його місцезнаходженням, скласти за її результатами відповідний акт 1 , а й провести роботу щодо з'ясування фактичного місцезнаходження юридичної особи. А саме, підготувати і передати підрозділам податкової міліції запит на встановлення фактичного місцезнаходження платника податків.
Підрозділи податкової міліції, в свою чергу, відповідно до вимог наказу ДПАУ від 17.05.2010 № 336, протягом 10 днів після отримання запиту (при необхідності - протягом 30 днів) зобов'язані здійснити вихід за зареєстрованою адресою платника податків. У разі невиявлення платника податків за цією адресою, посадові особи податкової міліції повинні опитати власника приміщення - орендодавця (за його згодою) щодо оренди та місцезнаходження платника податків, зазначеного в запиті, а також опитати засновників і керівників підприємства (за їх згодою) щодо фактичного місцезнаходження платника податків та документів фінансово-господарської діяльності. Зазначені заходи мають бути оформлені поясненнями або рапортом, який передається органу ДПС, що зробив відповідний запит.
Якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за її місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження не відповідає зареєстрованому, то, згідно з п. 12.4. Порядку № 1588, керівник (заступник керівника) податкового органу приймає рішення про направлення відповідному держреєстратору повідомлення про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням за формою № 18-ОПП.
На підставі такого повідомлення держреєстратор, відповідно до вимог ч. 12 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», зобов'язаний відправити поштовим відправленням повідомлення про необхідність подання держреєстратору реєстраційної картки. Якщо юридична особа протягом місяця з дати надходження їй такого повідомлення не подасть реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, то держреєстратор зобов'язаний буде внести до ЄДР запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей. А якщо держреєстратору буде повернуто поштове відправлення, він повинен буде внести до ЄДР запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.
Тільки наявність в ЄДР одного з цих записів (про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу або про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням) згідно з пп. ж) п. 184 НК є підставою для анулювання реєстрації платника ПДВ та, відповідно, для неприйняття поданих ним податкових накладних. Наявність же будь-яких відміток в базі податківців (зокрема, в Єдиній базі даних юридичних осіб) підставою для такої відмови не є.
Але на практиці податкові органи дуже рідко дотримуються вимог щодо вищеописаної процедури. Як правило, все обмежується складанням акту або довідки про відсутність платника податків за зареєстрованим місцем знаходженню, після чого податківці вносять відповідну інформацію в Єдину базу даних юридичних осіб і вважають себе вправі відмовляти в реєстрації податкових накладних цього платника податків та/або відмовляти в прийнятті його заяви про реєстрацію платником ПДВ. Сама ж перевірка фактичного місцезнаходження юрособи часто здійснюється шляхом дзвінка за номером телефону, вказаним в ЄДР, без виходу за адресою платника податків.
При цьому відмови в реєстрації податкових накладних починають виноситься ще до того, як держреєстратори отримують повідомлення за формою № 18-ОПП, не кажучи вже про направлення повідомлення про необхідність подання держреєстратору реєстраційної картки безпосередньо юридичним особам.
Природно, що такі дії податківців є незаконними, а тому відмови в реєстрації податкових накладних або в прийнятті заяви про реєстрацію платником ПДВ на зазначеному підставі, без внесення відповідного запису до ЄДР, успішно оскаржуються платниками податків в судах і в адміністративному порядку.
Як захистити свої права?
Існує два шляхи захисту прав платників податків на реєстрацію податкових накладних в ЄРПН та на отримання/збереження статусу платника ПДВ: судовий і позасудовий.
Судовий передбачає подання адміністративного позову з вимогою зобов'язати податкові органи зареєструвати податкові накладні, прийняти заяву про реєстрацію платником ПДВ або визнати недійсним рішення про анулювання реєстрації. У випадку з накладними такий позов подається до Державної фіскальної служби (раніше – Міндоходів), як адміністратору ЄРПН, а у випадку з відмовою в прийнятті заяви про реєстрацію платником ПДВ і при анулювання такої реєстрації - до місцевої ДПІ, яка відмовила в прийнятті такої заяви або анулювала реєстрацію.
Для підтвердження своєї правоти підприємству-продавцю, як правило, достатньо надати докази того, що інформація щодо місцезнаходження, зазначена в податковій накладній або в заяві про реєстрацію платником ПДВ відповідає тій, що міститься в ЄДР, і при цьому в ньому відсутня інформація про відсутність платника податків за місцем реєстрації. Таким доказом може бути, наприклад, виписка з ЄДР, датована якомога ближче до дати отримання відмови.
Додатково можна надати довідку (витяг) з ЄДРПОУ, що підтверджують місцезнаходження платника податків за адресою, вказаною ним в податковій накладній (заяві про реєстрацію платником ПДВ), а також інші докази фактичного місцезнаходження юридичної особи за вказаною ним адресою (наприклад, копії листів, направлених податковими органами за адресою платника податків та отримані ним).
Але, на жаль, процедура судового оскарження займає чимало часу (в середньому, з дати подачі позову до набрання рішенням чинності проходить до півроку. До того ж, при неправильному формулюванні позовних вимог або при пред'явленні позову не до тієї відповідачу, що потрібно, можуть виникнути проблеми з виконанням судового рішення. зокрема, ухиляючись від виконання судового рішення податківці можуть посилатися на ту обставину, що вони нібито не мають можливості вплинути на роботу порталу Державної фіскальної служби (раніше - портал Міндоходов).
Альтернативною судовому порядку рішення проблеми може бути процедура адміністративного оскарження. З одного боку вона швидше, але з іншого - менш надійна. Успішно вирішити проблему в позасудовому порядку можливе тільки шляхом написання правильних заяв та звернення в потрібні владні кабінети. Але зате в разі досягнення згоди з податковими органами в позасудовому порядку, проблем з внесенням податкових накладних в ЄРПН або з прийняттям заяв про реєстрацію платником ПДВ не виникне.
Висновок:
Відмова в реєстрації податкових накладних, про анулювання реєстрації платника ПДВ та / або в прийнятті заяви про реєстрацію платником ПДВ у зв'язку з невідповідністю зареєстрованого місцезнаходження платника податків його фактичному місцю розташування, як правило, приймаються незаконно. А тому успішно оскаржуються платниками податків як в судовому, так і в адміністративному порядку.