Реагувати на стрімке зростання тарифів на житлово-комунальні послуги можна по-різному. Одні мовчки платять за спожиті послуги за новими цінами, інші - не платять і ризикують втратити майно, треті - оформляють субсидії і, таким чином, полегшують цей тягар. І лише деякі намагаються домогтися скасування нових тарифів через суд.
Звичайно, боротися з рішеннями про затвердження тарифів, незважаючи на очевидність допущених при їх прийнятті порушень, дуже складно. Підтвердженням тому — гучна справа № 826/6876/15 щодо тарифів на електроенергію, провадження по якій апеляційний суд призупинив з метою звернення через ВСУ до КСУ. Більш того, навіть домігшись скасування тарифів не так-то просто потім повернути раніше сплачені кошти або змусити монополіста зробити перерахунок за вказаний період.
Але дорогу здолає той, хто йде. У всякому разі, як показала наша практика судових спорів з ПАТ «Київенерго», цього монополіста через суд все ж можна зобов'язати зробити перерахунок за період, коли їм застосовувалися незаконні тарифи. А саме, тарифи на гарячу воду, затверджені незаконними розпорядженнями КМДА.
Перші кроки
Почалося все з того, що в червні 2010 року нинішній мер Києва, а тоді — депутат Київради Віталій Кличко подав до суду адміністративний позов до КМДА та мера Леоніда Черновецкого щодо скасування розпоряджень КМДА про затвердження тарифів на холодну і гарячу воду та опалення. Позовні вимоги, серед іншого, були засновані на тому, що спірні розпорядження КДМА були прийняті як акти місцевої державної адміністрації, але всупереч вимогам Указу Президента від 03.10.1992 р № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» (далі — Указ № 493/92) не були зареєстровані в органах юстиції.
Постановою Шевченківського районного суду від 10.12.2010 у справі № 2а-1888/10 позовні вимоги були задоволені. Суд визнав незаконними і недіючими з моменту прийняття розпорядження КМДА від 30.11.2009 № 1332 «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення»; № 1 333 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення»; № 1335 «Про продовження дій розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.08.2009 № 978, №979»; від 30.03.2010 № 191 «Про продовження дій розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.08.2009 № 978, №979»; від 31.05.2010 № 392 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення».
В обґрунтування свого рішення суд вказав відразу кілька аргументів, в тому числі, відсутність рішення Київради VI скликання про створення виконкому, через що прийняті КДМА оспорювані рішення є НПА місцевої держадміністрації, відсутність узгодження НПА в представництві Держпідприємництва та інші. Але для споживачів головним було те, що суд визнав порушенням відсутність реєстрації оспорюваних розпоряджень КМДА в органах юстиції. Ця обставина стала підставою для не просто скасування розпоряджень КМДА, а для визнання їх нечинними з дня їх прийняття.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 09.03.2011 року рішення суду першої інстанції скасував і в задоволенні позову відмовив. На думку апеляційного суду, недійсність зазначених розпоряджень КМДА безпосередньо випливає з вимог Указу № 493/92 і Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ від 28.12.1992 № 731 (далі — Положення № 731). Відповідно до них в разі порушення вимоги про державну реєстрацію НПА вважаються такими, що не набрали чинності і не можуть бути застосовані. Отже, той факт, що оспорювані розпорядження КМДА не набрали чинності, виключає необхідність визнання їх недійсними.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 19.06.2014 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду скасував і залишив чинною постанову Шевченківського районного суду м. Києва. ВАСУ погодився з тим, що оспорювані розпорядження є НПА і підлягали держреєстрації відповідно до п. 2 Указу № 493/92. Київський міський голова зобов'язаний був подати ці розпорядження в Мінюст для їх держреєстрації. Оскільки він цього не зробив, то відповідно до вимог п. 15 Положення № 731 вони вважаються такими, що не набрали чинності і не можуть бути застосовані.
Верховний Суд України в постанові від 02.12.2014 року погодився з висновками ВАСУ і відхилив заяви про перегляд судового рішення, подані ПАТ «АК« Київводоканал» та АЕК «Київенерго». Суд дійшов висновку, що якщо глава КМДА, посада якого поєднує в одній особі повноваження керівника органу державної влади та керівника виконавчого органу міської ради, видає НПА з питань, які організаційно віднесені до відання органів місцевого самоврядування, а саме з питань встановлення та чи затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, і висловлює його в формі розпорядження як одного з виду актів органу державної влади, то такі розпорядження підлягають обов'язковій державній реєстрації.
Таким чином, в результаті тривалого судового розгляду вищевказані розпорядження КМДА про затвердження тарифів на гарячу воду і тепло були визнані такими, що не набрали чинності і не могли застосовуватись через відсутність їх державної реєстрації.
Перші млинці
Скасування вищевказаних розпоряджень КМДА була і залишається тільки першим кроком. Незаконністю цих розпоряджень ще потрібно спромогтися скористуватись.
Перші спроби зробити це були здійснені ще в 2011-2013 роках, після прийняття постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2011 р. Але вони були невдалими. Суди, переважно цивільної юрисдикції, відмовляли в задоволенні позовів про перерахунок. Підстави для цього придумувалися різні:
- одні вважали, що розпорядження КМДА не підлягають державній реєстрації (див. ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 08.02.2012), хоча адмінсудом було встановлено інше;
- інші вказували на те, що на момент прийняття відповідних розпоряджень вони були чинними (див. рішення Шевченківського райсуду від 06.02.2013), що, знову ж таки суперечить висновкам адмінсудів;
- треті думали, що сам факт споживання споживачем послуг по виставленої ціною є свідченням його акцепту (див. рішення Дарницького райсуду від 20.08.2012). Мовляв, раз споживач не відмовився від споживання послуг за такою ціною, то він тим самим прийняв відповідну пропозицію виконавця послуг.
У господарських судах при цьому на постанови адмінсудів у справі № 2а-1888/10 якщо і посилалися, то тільки в якості аргументу проти стягнення заборгованості спожиті комунальні послуги (див. рішення госпсуду м. Києва від 08.11.2011 у справі № 42/303).
Як підсумок, до 2014 року в жодному з близько двох десятків справ суд не взяв до уваги посилання зацікавленої сторони на постанови адміністративних судів у справі № 2а-1888/10, хоча навіть в постанові апеляційного суду чітко вказувалося, що спірні розпорядження КМДА не набрали в силу і не можуть застосовуватися.
Перші ластівки
У такій ситуації реального правозастосування сподіватися на успіх було складно. Але ухвала ВАСУ від 19.06.2014 року та, особливо, постанова ВСУ від 02.12.2014 року, завдяки яким було скасовано незручне постанову КААС від 09.03.2011 р, дали нову надію. Наші клієнти вирішили спробувати, ми — погодилися їм в цій справі допомогти, і, хоча кожна з цих справ в підсумку мала свою історію, кінцеві результати перевершили очікування!
Підставою для пред'явлення позовів стали вищевказані рішення адміністративних судів у справі № 2а-1888/10, які визнали незаконними і недіючими з дня прийняття розпорядження КМДА про затвердження тарифів на постачання теплової енергії у гарячій воді.
Також наші вимоги грунтувалися на загальних вимогах законодавства (зокрема, ст. 275-276 ГК України, ст. 20 Закону «Про теплопостачання) та положеннях відповідних договорів, укладених нашим клієнтом з ПАТ «Київенерго». Відповідно до останніх споживач мав право вимагати від постачальника надання достовірної інформації про тарифи на теплову енергію та мав право вимагати перерахунку неправильно нарахованої плати. Крім того, за умовами договорів, сторони несли взаємну відповідальність за невірність застосування тарифів.
На цих підставах ми вимагали провести перерахунок вартості поставленого теплової енергії в гарячій воді за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 року виходячи з тарифів на теплоенергію, затверджених розпорядженням КМДА № 1245 від 20.06.2002 р, оскільки це розпорядження було останнім з тих, що було зареєстровано в Мін'юсті. Затверджені цим розпорядженням тарифи були істотно нижчі за ті, що були затверджені скасованими розпорядженнями.
Підсумки розгляду 4 по суті однотипних позовів порадували вже в першій інстанції: три з чотирьох позовів були повністю задоволені на зазначених нами підставах, в одному — було відмовлено. Рішення про відмову в задоволенні позову було засновано на тому, що, на думку суду, розпорядження КМДА не підлягають держреєстрації в Мін'юсті. Крім того, приймаючи рішення про відмову суд, завдяки підказці юристів ПАТ «Київенерго», вказав на те, що розпорядження КМДА № 1245 від 20.06.2002 р було скасовано розпорядженням КМДА від 18.04.2008 № 578, що також пройшло реєстрацію в Мін'юсті.
В апеляції встояло 3 з 4 рішень першої інстанції: два — про повне задоволення позовних вимог і одне — про відмову в позові. Ще одне рішення про задоволення позову було змінено. Суд дійшов висновку, що оскільки розпорядження КМДА № 1245 від 20.06.2002 р було скасовано до початку спірного періоду, а всі наступні за ним визнані нечинними з моменту їх прийняття, то до спірних правовідносин мають застосовуватися тарифи, встановлені сторонами в додатку до договору. Виходячи з цього, апеляційний суд змінив рішення суду першої інстанції і задовольнив позов частково: зобов'язав ПАТ «Київенерго» провести перерахунок вартості теплоенергії виходячи з тарифів, зазначених у договорі (вони були лише трохи нижче тих, що були затверджені незаконними розпорядженнями КМДА).
Розгляд справ судом касаційної інстанції внесло ще більше різноманітності в судову практику.
По одній справі ВГСУ скасував рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову, засновані на тому, що розпорядженняКМДА не підлягають держреєстрації в Мін'юсті. Суд справедливо вказав на наявність в даному випадку преюдиції, виходячи з якої, госпсуди не можуть ставити під сумнів факт незаконності та недійсності з моменту прийняття розпоряджень КМДА, визнаних такими адміністративними судами і ВСУ.
У другій справі ВГСУ залишив без змін постанову Київського апеляційного господарського суду про часткове задоволення позову, визнавши зроблений в ньому висновок правильним.
По третій справі ВГСУ скасував рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову в повному обсязі і відправив справу на новий розгляд. Підставою для прийняття такого постанову послужило те, що, на думку суддів ВГСУ, які розглядали справу, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на відсутність правового обґрунтування вимог позивача, яке давало б йому право стверджувати про порушення відповідачів законодавчих приписів та/або зобов'язань за договорами в 2010 році. Відповідно, позивачем не доведено факту порушення його прав та інтересів, які підлягали б судовий захист саме в той спосіб, що був зазначений. Крім того, суди нібито не проаналізували доводи ПАТ «Київенерго» щодо скасування розпорядження КМДА № 1245 від 20.06.2002 р та щодо нерентабельності розрахунку послуг, наданих у 2010 році, за тарифами, встановленими в 2002 році.
Зате в четвертій справі ВГСУ залишив все саме в тому вигляді, в якому просив позивач. Без змін залишилися рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову та зобов'язання ПАТ «Київенерго» здійснити перерахунок поставленої теплової енергії в гарячій воді за тарифами, встановленими розпорядженням КМДА № 1245 від 20.06.2002.
Таким чином, за результатами розгляду чотирьох однотипних справ про зобов'язання перерахувати поставлену теплову енергію в гарячій воді, судами були прийняті чотири різних по суті і за підставах рішення.
Причому за результатами повторного розгляду справ, спрямованих ВГСУ на новий розгляд, ситуація особливо не змінилася. У першій справі, де суди першої та апеляційної інстанцій відмовили в позові, «забувши» про преюдиція, позов в результаті було задоволено в повному обсязі і це рішення було залишено без змін як апеляцією, так і касацією. При цьому суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив із того тарифу, який був зазначений в договорі, але який був абсолютно ідентичним тому, що був затверджений розпорядженням КМДА №1245 від 20.06.2002.
У другій же, де суддям ВГСУ здалося недостатнім наведене позивачем правове обґрунтування, суди першої та апеляційної інстанцій відмовили в задоволенні позову (повторний розгляд справи в касації ще попереду). На думку судді першої інстанції (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/53526135), що приймала рішення у цій справі, виходячи з положень законодавства та укладених договорів ні позивач, ні відповідач не мають впливу на встановлення або зміну тарифів і не можуть домовитися про застосування інших тарифів, ніж ті, що встановлені КМДА. Відповідач застосовував ті тарифи КМДА, які на момент їх застосування були чинними, а тому порушень в його діях немає. До того ж ні договором, ні законодавством не передбачено проведення перерахунку вартості теплової енергії в зв'язку з визнанням нечинними розпоряджень КМДА, які застосовуються в спірний період.
Таким чином, в поки ще не кінцевому підсумку в трьох і чотирьох справ позов до ПАТ «Київенерго» врешті решт було задоволено: у двох випадках — повністю, в одному — частково. При цьому справа, де в задоволенні позову було від казано, ще очікує повторного розгляду у ВАСУ, а потім, можливо, і в ВСУ. З огляду на особистість і можливості відповідача, попередню практику вирішення подібних справ і практику їх рішення щодо інших осіб, такий результат можна назвати цілком успішним.
Висновок:
Скасування судами незаконних тарифів лише створює передумови для відновлення прав споживачів, які б сплачували за цими тарифами. Для здійснення перерахунку вартості поставлених послуг без судового захисту, як правило, не обійтися. Для позитивного рішення суду в цій категорії справ потрібна грамотна юридична допомога, наявність належним чином оформлених договірних відносин з монополістом і певна частка успіху.