Все про вручення повісток. Частина 2. Спроможності та відповідальність (матеріал на основі письмової консультації)

1. Чи можуть вручити мобілізаційне розпорядження без проходження медичної комісії та у яких випадках?

Коротка відповідь – ні, не можуть.

Відповідно до ч. 13 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які приписуються до призовних дільниць, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов’язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов’язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України, а інших спеціальностей в Службі безпеки України – Головою Служби безпеки України.

Наразі порядок проходження такого медичного огляду здійснюється відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерством оборони України від 14.08.2008 № 402.

Отже, мобілізаційне розпорядження можуть вручити лише тим військовослужбовцям, що пройшли обов’язковий медичний огляд.

2. Чи можливо відмовитися від підписання повістки для уточнення облікових даних та/або на проходження військово-лікарської комісії?

Ви можете відмовитись від отримання повістки (вид не має значення й взагалі не зазначається у повістці) у разі, якщо:

повістка незаповнена або заповнена не повністю (відсутні обов’язкові реквізити)

Згідно з Додатком 11 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30 грудня 2022 р. № 1487 (далі – Порядок № 1487), у повістці мають бути вказані наступні дані:
- прізвище, ім’я, по батькові (за наявності) особи, якій вручається повістка;
- адреса місця реєстрації або місця фактичного проживання;
- найменування районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки, що видав розпорядження;
- дата та номер розпорядження;
- назва та адреса районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки, до якого необхідно з’явитися;
- дата та час коли необхідно з’явитися;
- перелік документів, які потрібно із собою мати;
- найменування посади керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, що виписав повістку;
- підпис, прізвище та ім’я особи, що виписала повістку.
повістку намагаються вручити/вручили не уповноважені особи

Згідно з п. 32 Порядку № 1487, у разі отримання розпорядження відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки щодо оповіщення призовників, військовозобов’язаних та резервістів про їх явку на призовні дільниці (пункти попереднього збору), до органів СБУ, Служби зовнішньої розвідки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, визначення призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов’язаних (резервістів) виконавчі органи сільських, селищних, міських рад:
- здійснюють оповіщення зазначених у розпорядженні призовників, військовозобов’язаних та резервістів за місцем їх проживання шляхом вручення під їх особистий підпис у картках первинного обліку повісток (додаток 11, для призовників – додаток 18).
Відповідно до п. 47 Порядку № 1487, у разі отримання розпоряджень районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки (додаток 13, для призовників – додаток 17) щодо оповіщення призовників, військовозобов’язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки керівники (голови) державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій зобов’язані:
- вручити призовникам, військовозобов’язаним та резервістам повістки про явку за викликом до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки (за наявністю).

Втім, у разі відмови від отримання повістки (підписання розписки про її отримання) особи, які мали намір її вручити, у присутності свідків можуть скласти акт відмови від отримання, і тоді вважатиметься, що повістка була вручена належним чином.

Водночас якщо в повістці (або у розписці про її отримання) будуть критичні помилки, наприклад неправильно вказано ПІБ, поставлений не той підпис або не вказано дату, час, адресу, куди необхідно з’явитись – тоді навіть у разі її отримання буде зберігатись правова можливість доведення того, що повістка стосується не вас й жодних негативних наслідків через неявку по ній не наступить.

Отже, під час особистого вручення уважно перегляньте повістку, перечитайте, чи інформація заповнена правильно. Якщо знайшли помилку та/або відсутність необхідних даних, можете відмовитись від підписання розписки про її отримання, або змовчати й надалі, за необхідності, спробувати використати це на власну користь. Також не завадить запитати в осіб, що вручають повістку, документи, які підтверджують їх повноваження (службове посвідчення, наказ про призначення тощо), проте пред’являти їх вони не зобов’язані.

Про всяк випадок необхідно мати докази у вигляді відеозапису процесу вручення повістки не уповноваженою особою, зафіксувати дані та чи форму, що не відповідають законодавству. Також відеозапис стане в нагоді у разі затримання для встановлення особи (для оцінки правомірності дій працівників правоохоронних органів).

Проте попереджаємо, що відмова від отримання повістки, навіть за умови вручення не уповноваженою особою та/або наявності певних некритичних помилок, зокрема описок, все одно створює ризики притягнення до відповідальності за неявку по цій повістці.

У цьому разі стан вашої поінформованості про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки вже в комплексі буде оцінювати суд, і відмову від отримання повістки через незначні недоліки або через те, що вона була вручена не уповноваженою особою – суд цілком може визнати неповажною причиною неявки до ТЦК та СП за повісткою.

3. Яка відповідальність за відмову від отримання або неявку по повістці про уточнення облікових даних і коли ця відповідальність наступає?

Чинним законодавством не передбачена відповідальність саме за відмову від отримання повістки (незалежно від її виду). Повістка, як було вказано вище з посиланням на відповідну постанову Верховного Суду від 08.09.2022 по справі № 300/1263/22, є лише засобом оповіщення військовозобов'язаної особи для її прибуття на вказану дату до територіального центру комплектування з метою виконання обов’язку щодо мобілізації та захисту Вітчизни.

Відповідальність настає лише у разі неявки за належним чином врученою повісткою.

Зазвичай неявку (як було вказано вище, в самій повістці ціль виклику не вказується і немає правового значення) самі ж ТЦК та СП розцінюють як порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, і відповідно притягують до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно з ч. 2 ст. 210-1 КпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період (воєнний стан є особливим періодом) тягне за собою накладення штрафу на громадян від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 3100 грн до 5100 грн) і на посадових осіб – від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 5100 грн до 8500 грн).

В судовому реєстрі наявні десятки рішень адміністративних судів за результатами розгляду позовних заяв про оскарження постанов ТЦК та СП про накладення штрафів за неявку по повістках, винесених після 24.02.2022, однак всі вони стосуються першої неявки.

Щодо того, як ТЦК та СП розцінять повторну неявку по повістці, після притягнення особи до адміністративної відповідальності за першу неявку – дані відсутні. Згідно з Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, затвердженим постановою КМУ від 30 грудня 2022 р. № 1487, в них є наступні варіанти дій уразі неявки по повістці (будь-якій, навіть першій):

скласти протокол про адміністративне правопорушення, викликати особу, що не з’явилась по повістці для розгляду цього протоколу і, незалежно від результатів її явки (якщо вона належним чином та завчасно повідомлена про дату, час і місце розгляду справи) – винести постанову про притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу;
звернутись до органів Національної поліції, щоб здійснити адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов’язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачене ст. 210, 210-1 КпАП;
повідомити органам Національної поліції про факти, які свідчать про ухилення призовників, військовозобов’язаних чи резервістів для здійснення досудового розслідування за ст. 336 Кримінального кодексу України.

Втім, у судовій практиці вдалось знайти лише один приклад притягнення до кримінальної відповідальності саме за повторну чи будь-яку іншу неявку по повістці до проходження військово-лікарської комісії. Але в цьому випадку військовозобов’язаний власноручно написав в ТЦК та СП про те, що він відмовляється від проходження військової служби.

Це пов’язано з тим, що для притягнення до кримінальної, а не адміністративної відповідальності органам Національної поліції потрібно довести умисел на ухилення від військової служби. Самої неявки по повістці (незалежно від того, яка вона по черговості) для цього недостатньо. Тому в цьому разі їм потрібно буде знайти військовозобов’язаного і з’ясувати причини його неявки по повістці та його придатність до військової служби. І лише якщо вони будуть не поважними та свідчитимуть про ухилення від військової служби, а сам військовозобов’язаний – придатним до військової служби, то можливе притягнення до відповідальності за ст. 336 Кримінального кодексу України (знов-таки, навіть після першої неявки). А втім, подібних прецедентів поки знайти не вдалось.

4. Яка відповідальність за відмову від отримання або неявку по повістці для проходження військово-лікарської комісії та коли ця відповідальність наступає?

Відмову від проходження військово-лікарської комісії більшість ТЦК та СП також розцінюють як порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію – і відповідно притягують до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (накладають штрафи від 3100 грн до 5200 грн).

Втім, подібних прикладів у судовій практиці значно менше. У цьому разі ризики притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 336 Кримінального кодексу України є вищими, оскільки довести поважність причин ухилення від проходження ВЛК (після явки до ТЦК та СП) буде значно важче.

Заразом, як було відзначено вище, повістка не містить інформації про мету виклику до ТЦК та СП, а тому повторна чи наступна неявки малоймовірні. Як правило, при першій же явці в ТЦК та СП військовозобов’язаного зобов’язують пройти ВЛК. Якщо він відмовляється – відразу складають протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210-1 КпАП, а якщо і після цього той ухиляється від ВЛК без поважних причин (або без їх пояснення) – передають матеріали органам Національної поліції.

5. Чи можливо відмовитися від підписання мобілізаційного розпорядження? Яка відповідальність за відмову?

Безпечно відмовитись від отримання мобілізаційного розпорядження можна у випадках, коли:

воно вручене не уповноваженим органом;
ВЛК встановила, що ви є тимчасово непридатним до військової служби або непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку;
ви надали документи, що свідчать про наявність підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

У будь-якому разі надалі буде оцінюватись не лише факт згоди чи незгоди на отримання мобілізаційного розпорядження, а явка чи неявка туди, куди це розпорядження вимагає з’явитися (до ТЦК та СП для відправки чи до певної військової частини). Адже мобілізаційне розпорядження, по суті, має такий же правовий статус, як і повістка. Тобто цей документ лише інформує про необхідність виконання військового обов’язку у спосіб, який в ньому вказаний.

5.1. Яка відповідальність за неявку по мобілізаційному розпорядженню та коли ця відповідальність наступає?

Неявка по мобілізаційному розпорядженню військовослужбовця, визнаного придатним до військової служби, розцінюється як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб з-поміж резервістів в особливий період. За це ст. 336 Кримінального кодексу України передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.

Такий підхід сповідується і ТЦК та СП, і органами Нацполіції, що розслідують справу, і судами. В Єдиному державному реєстрі судових рішень вже наявні пара сотень вироків по ст. 336 КК України, винесених після 24.02.2022. Майже всі вони стосуються випадків, коли особа після проходження ВЛК та визнання її придатною за станом здоров`я до військової служби, не маючи права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання мобілізаційного розпорядження (частіше в судових рішеннях його називають повісткою на відправлення до військової частини або бойовою повісткою) без поважних причин не прибула на місце збору у визначені дату та час. Тим самим вчинила дії, направлені на ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.

Водночас така відповідальність настає вже при першій неявці за повісткою на відправлення до військової частини або бойовою повісткою, хоча іноді ТЦК та СП дають другий шанс, повторно направляючи відповідні повістки та/або притягуючи до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Зазначимо, що в абсолютній більшості випадків наявні в Єдиному державному реєстрі судових рішень вироки стосуються ситуацій, коли військовозобов’язаний визнав свою вину та/або уклав угоду зі слідством. У цьому разі суд призначає покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки зі звільненням від відбування покарання з іспитовим строком від 1 до 3 років (різні суди це питання вирішують по-різному). Заразом у ситуаціях, коли обвинувачений заперечує свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ст. 336 Кримінального кодексу України, зокрема шляхом подання недостовірних документів, які нібито свідчать про його непридатність до військової служби чи наявність у нього права на відстрочку, існує ризик отримання реального строку (без випробування).

Також зауважимо, що всі наявні в ЄДР нині вироки судів по вказаній статті винесені судами першої інстанції за межами м. Києва. Апеляційні суди та районні суди м. Києва жодної подібної справи поки що не розглянули.

6. Що робити, якщо вас намагаються силоміць доставити до ТЦК та СП?

Як було вказано вище, органи ТЦК та СП мають право надіслати до органів Національної поліції звернення, здійснити адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов’язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачене ст. 210, 210-1 КпАП.

У цьому разі, як і у випадку адміністративного затримання для цілей встановлення особи, органи Національної поліції мають повне право затримати вас та доставити до ТЦК та СП. Водночас згідно зі ст. 42 Закону України «Про Національну поліцію України», поліція під час виконання повноважень, визначених цим Законом, уповноважена застосовувати такі заходи примусу:

фізичний вплив (сила);
застосування спеціальних засобів;
застосування вогнепальної зброї.

Фізичним впливом є застосування будь-якої фізичної сили, а також спеціальних прийомів боротьби з метою припинення протиправних дій правопорушників. Спеціальні засоби як поліцейські заходи примусу – це сукупність пристроїв, приладів і предметів, спеціально виготовлених, конструктивно призначених і технічно придатних для захисту людей від ураження різними предметами (у тому числі від зброї), тимчасового (відворотного) ураження людини (правопорушника, супротивника), пригнічення чи обмеження волі людини (психологічної чи фізичної) шляхом здійснення впливу на неї чи предмети, що її оточують, з чітким регулюванням підстав і правил застосування таких засобів та службових тварин.

Отже, у разі вашої відмови проїхати разом з працівниками Національної поліції до ТЦК та СП з метою притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 210, 210-1 КпАП, вони мають повне право застосувати до вас фізичний вплив (силу) або спеціальні засоби (гумові кийки, електрошокери, кайданки тощо).

Тому, якщо працівники Національної поліції затримали вас з метою доставлення до ТЦК та СП, то краще не створювати їм перешкод – у цьому разі уникнути доставляння до ТЦК та СП однаково навряд чи вдасться. Натомість за умови опору, а тим паче спроби втечі, представниками органів правопорядку, найімовірніше, буде застосовано фізичну силу та/або спеціальні засоби. Крім того, до штрафу за ч. 2 ст. 210-1 КпАП, можна отримати штраф за злісне невиконання вимог поліцейського (ст. 185 КпАП) або навіть кримінальне переслідування за опір працівникові поліції (ст. 342 КК). Санкції за такі неправомірні дії незначні (переважно, штрафи, якщо не було насильницьких дій щодо працівника поліції), але головне, що такі дії у підсумку нічого не змінять.

Що ж стосується працівників ТЦК та СП, то вони не уповноважені на здійснення адміністративного затримання (зокрема, з метою доставляння військовозобов’язаних). Тому такі їхні дії є неправомірними. Їх можна оскаржувати шляхом подання скарг чи навіть заяв про злочини (якщо буде склад відповідного злочину).

Інша справа, що допущені ними порушення (наприклад, щодо силового доставляння до ТЦК та СП військовозобов’язаного), якщо вони не спричинять тяжких наслідків (середні чи тяжкі тілесні ушкодження або смерть військовозобов’язаного), навряд чи будуть ретельно розслідувати, і відповідно навряд чи працівники ТЦК та СП, що неправомірно застосували силу, понесуть за це відповідальність. Тому виключати таких дій не варто.

До того ж дії працівників ТЦК та СП чи Нацполіції щодо адміністративного затримання та доставлення військовозобов’язаного до ТЦК та СП, жодним чином не пом’якшують відповідальність військовозобов’язаного за невиконання законодавства про мобілізацію чи за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.

Навпаки, за певних обставин вони можуть слугувати додатковим доказом наявності у діях військовозобов’язаного умислу на ухилення від призову на військову службу під час мобілізації й, отже, підставою для притягнення до кримінальної, а не адміністративної відповідальності за неявку по повістці. Ба більше, в рамках відповідного кримінального провадження наявність обставин, що свідчать про опір працівникові поліції, можуть слугувати додатковою підставою для обрання більш жорсткого заходу забезпечення кримінального провадження.

Що стосується проходження ВЛК, то після затримання та доставлення до ТЦК та СП (незалежно від мети) вас, дійсно, можуть зобов’язати її пройти. Відмова від проходження ВЛК, в залежності від інших обставин та позиції керівництва ТЦК та СП може розцінюватись або як порушення законодавства про мобілізацію (ще один штраф), або як ухилення (з передачею відповідних матеріалів органам поліції).

Жодних законних підстав для відмови від проходження ВЛК чинне законодавство не передбачає. Наслідки відмови описані вище (адміністративна або кримінальна відповідальність, в залежності від інших обставин). Але й змушувати проходити її ТЦК та СП не мають права. Такі їхні дії можна фіксувати та надалі оскаржувати (щоправда, з мінімальними шансами на успіх, якщо не було тяжких наслідків).

7. Що робити, якщо повістку на ваше ім'я намагаються вручити (вимагають підписати про отримання) особам, які проживають разом з вами?

Ще у постанові від 28.01.2020 по справі № 759/5435/16-к Верховний Суд дійшов висновку, що повістка повинна бути вручена військовозобов'язаному особисто. А у постанові ККС ВС від 14.12.2021 у справі № 761/8429/16-к вказано, що відповідальність за ухилення від призову наступає тоді, коли особа отримала повістку, розписалася про її отримання і не з’явилася, або відмовилася від отримання повістки у присутності свідків. Якщо повістка оформлена не відповідно, то не вважається такою, що зобов’язує з’явитися.

Отож, отримання повістки замість вас іншими особами позбавлено сенсу. За таких умов будь-які спроби притягнути вас до відповідальності зазнають невдачі у разі встановлення, що підпис на розписці про отримання повістки виконано іншою особою – тобто така повістка не створює правових наслідків.