Як повернути авансові платежі з податку на прибуток?

Протягом 2013-2015 років багато підприємств - платників податку на прибуток, які задекларували за результатами відповідно 2012-2014 років прибуток, були змушені сплачувати авансові платежі з цього податку. Причому в більшості випадків розмір таких авансових платежів, сплачених суб'єктом господарювання, істотно перевищував розмір його податкових зобов'язань, нарахованих за результатами відповідного звітного періоду. В результаті, у них утворилася переплата з податку на прибуток, перекрити яку податковими зобов'язаннями майбутніх періодів неможливо або недоцільно з огляду на їх малозначність.

До того ж, ті підприємства, які приймали рішення про виплату своїм учасникам дивідендів, змушені були сплачувати авансові платежі з податку на прибуток при виплаті дивідендів. Відповідна норма, до речі, існує до цих пір.

Повернути ж ці надміру сплачені платежі з податку на прибуток у позасудовому порядку, на жаль, досить проблематично. Податкові органи, в кращому випадку, згодні повернути або зарахувати в рахунок податкових зобов'язань за іншими податками суму, що не перевищує 50 000 гривень. Повертати повну суму переплати вони, під різними приводами, відмовляються. Про те, як в цьому випадку діяти і на які норми закону посилатися, піде мова в цій статті.

З чого почати і що вказати?

Процес повернення надміру сплачених авансових платежів з податку на прибуток варто почати з підготовки заяви про повернення сум надміру сплачених платежів з податку на прибуток, яку потрібно буде подати до податкової інспекції, на обліку в якій перебуває підприємство. Саме ця заява, згідно п. 43.3. Податкового кодексу України (далі - ПКУ), є підставою для повернення сум надміру сплачених податкових платежів.

У цій заяві варто вказати обставини, що свідчать про наявність підстав для повернення надміру сплачених авансових платежів. А саме:

• коли і з якої причини у підприємства виникла обов'язок зі сплати авансових платежів;
• який розмір цих платежів воно повинно було сплатити в кожному з відповідних звітних (податкових) періодів;
• коли і в якому розмірі підприємство їх сплатило;
• які були податкові зобов'язання підприємства за результатами звітного (податкового) періоду (періодів), в якому (яких) були сплачені авансові платежі;
• наскільки авансові платежі з податку на прибуток перевищили зобов'язання підприємства з цього податку у відповідних звітних (податкових) періодах;
• чи поверталися надміру сплачені платежі з податку на прибуток, в тому числі частково, раніше, і якщо так, то в якому саме розмірі;
• чи зараховувалися надміру сплачені платежі з податку на прибуток в рахунок податкових зобов'язань по іншим податкам і зборам і, якщо так, то в якому саме розмірі;
• який розмір надміру сплачених підприємством авансових платежів рахується станом на дату подання заяви.

Також в заяві необхідно вказати напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу за іншими платежами, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення в готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Заява має бути підписана директором підприємства або особою, яка виконує його обов'язки, і завірено печаткою підприємства (при її наявності).

Обставини, зазначені в заяві про повернення як підстави для повернення зазначеної в заяві суми, повинні бути підтверджені відповідними документами (виписками, платіжними дорученнями, деклараціями, заявами та інше), копії яких бажано додати до заяви.

Згідно п. 43.3. ПКУ у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку здійснюється тільки після повного погашення такого податкового боргу платником податків. Тому в цьому випадку до заяви варто долучити довідку про відсутність заборгованості зі сплати податків і зборів.

На чому грунтуватися і що просити?

Відносно обставин, у зв'язку з якими у підприємства виникла необхідність сплати авансових платежів з податку на прибуток, то тут варто нагадати про положеннях п. 57.1 ст. 57 ПКУ (в редакції, що діяла з 01.01.2013 по 01.01.2015). Цим пунктом передбачалося, що платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 000 000 гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в терміни, встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

При цьому з 01.01.2015 р п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) був скасований, але згідно п. 9 підрозділу 4 розділу ХХ ПКУ в січні - грудні 2015 року платники податку на прибуток зобов'язані були платити щомісячні авансові внески з податку на прибуток підприємств відповідно до п.57.1 статті 57 цього Кодексу в редакції, що діяла до 1 січня 2015 року.

Що ж стосується авансових платежів при виплаті дивідендів, то до 01.01.2015 обов'язок по їх сплаті була передбачена пп. 153.3.2 п. 153.3. ст. 153 ПКУ, а починаючи з 01.01.2015 - п. 57.1-1. ст. 57 ПКУ. Зазначені пункти передбачають, що емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок за ставкою податку на прибуток, нарахованою на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до або одночасно з виплатою дивідендів.

Правовою підставою для повернення вищевказаних переплат з податку на прибуток є положення вже згадуваної ст. 43 ПКУ, згідно з п. 43.1. якої помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику податків. При цьому умовою для такого повернення, як було зазначено вище, є заяви про повернення сум надміру сплачених платежів. Воно повинно бути подано протягом 1095 днів з дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Відповідно до п. 43.5. ст. 43 ПКУ податковий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви повинен підготувати висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подати його для виконання відповідному органу, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів повинен здійснити повернення помилково та або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені платнику податків у порядку, встановленому наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 (далі - Порядок № 787). Також при цьому варто керуватися нормами Порядку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2015 № 1146 (далі - Порядок № 1167).

Згідно із зазначеними підзаконним НПА в разі, якщо зазначена в заяві платника сума (її частина) за даними інформаційних систем враховується як помилково та/або надміру сплачена, орган ДФС готує:

• висновок на повернення такої суми (її частини);
• два примірники реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету;
• три примірники реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами.

Таким чином, органи ДФС не мають права самостійно повертати кошти з бюджету. Вони зобов'язані лише підготувати висновок про повернення відповідних сум і супутні документи (реєстри висновків) і передати їх в орган Казначейства, яке і здійснює повернення відповідної суми з бюджету.

Виходячи з цього, в заяві про повернення сум надміру сплачених сум авансових внесків з податку на прибуток радимо вимагати від органів ДФС повернути надміру сплачену суму податку на прибуток, підготувавши висновок про повернення такої суми і супровідні документи і передавши їх до відповідного органу Казначейства для повернення цієї суми на поточний рахунок підприємства або в рахунок погашення його зобов'язань з іншого податку.

Як оскаржити і які шанси?

Після отримання від податкової повної або часткової відмови, у платника податків є два шляхи для оскарження.

Перший - подати скаргу вищестоящому податковому органу. За подачу такої скарги ніякого збору платити не потрібно, але її результативність мінімальна: в 99% випадків такі скарги ні до чого, крім втрати часу, не призводять.

Другий - подати адміністративний позов до відповідного окружного адміністративного суду. За подачу такого позову необхідно буде сплатити судовий збір за подачу позову немайнового характеру. Для юридичних осіб він нині встановлений на рівні одного прожиткового мінімуму (1600 грн. з 01.01.2017).

Що стосується шансів на успіх, то вони досить високі. Як показує практика нашого адвокатського об'єднання, в деяких випадках податкові органи погоджуються на повернення всієї або частини суми надміру сплачених коштів вже після отримання відповідної позовної заяви. Розуміючи безперспективність судової тяганини через відсутність чіткої правової позиції, податковий орган готує висновок про повернення і передає його в казначейство.

Якщо ж якась правова позиція у податкового органу є або ж її немає, але керівництво органу ДФС наполягає на суді, то судової тяганини не уникнути. У цьому випадку потрібно бути готовим до того, що податковий орган буде йти до кінця, тобто до останньої інстанції і перешкодити йому в цьому може тільки відсутність коштів на оплату судового збору.

При цьому найбільш спірним питанням щодо цієї категорії справ є зміст позовних вимог.

В одних випадках платники податків просять зобов'язати відповідний орган ДФС, який надіслав відмову, повернути зайво сплачену суму податку на прибуток, підготувавши висновок про повернення такої суми і супровідні документи і передавши їх до відповідного органу Казначейства для повернення цієї суми на поточний рахунок підприємства або в рахунок погашення його зобов'язань з іншого податку. В інших - стягнути суму надміру сплаченого податку на прибуток безпосередньо з Державного бюджету України.

Останній варіант активно підтримується багатьма суддями ВАСУ (див. ухвали від 22.03.2016 по справі № 808/7918/13-а, від 22.10.2015 по справі № 805/6291/14, від 18.11.2015 у справі № 812/514/14).

Але ВСУ з цим категорично не згоден і наполягає на можливості застосування тільки першого варіанту (див. постанову № 21-3669а15 від 24 листопада 2015 року і від 01.03.2016 у справі № 826/4860/13-а). Йому вторять деякі судді ВАСУ (див. ухвали від 28.07.2016 по справі № 814/3222/15, від 15.06.2016 у справі № 820/1129/ 13-а).

У той же час, щодо вимоги про зобов'язання податкової підготувати висновок про повернення особливих питань не виникає (див. ухвали ВАСУ від 12.04.2016 по справі № 806/1485/15; від 23.03.2016 по справі № 826/12953/14, про 01.11.2016 у справі № 805/37/16-а). Тому радимо використовувати саме цей спосіб захисту.

Якщо ж платнику податків необхідно зарахувати суму надміру сплачених платежів у рахунок сплати інших податків і зборів (або податків і зборів за інший період), то відповідні вимоги також підлягають задоволенню (див. Ухвалу ВАСУ від 08.09.2016 по справі № 826/4241/15.

Висновок:

Таким чином, повернути суму надміру сплачених авансових платежів з податку на прибуток цілком реально. Головне - мати на це підстави, знати і дотримуватися порядку такого повернення і обрати найбільш правильний варіант захисту своїх прав.